Підготовка дітей до школи

Чи готова дитина до 1 класу та як адаптувати її до шкільного життя: поради вчителів і психологів
Навесні батьки традиційно записують дітей до першого класу. Часто для ухвалення такого рішення вони беруть до уваги кілька чинників: треба йти до школи, бо виповнилося 6 чи 7 років, випали молочні зуби, а якщо дитина вже вміє читати й писати – отже, точно пора.
Насправді ці вміння можуть і мають дати вчителі першого класу. Як стверджують освітяни, навмисно вчити писати букви, розв’язувати приклади перед школою – не варто. Заміна зубів може початися в чотири чи вісім років через індивідуальні фізіологічні особливості. Тому звертати увагу лише на це теж не можна.
А от допомогти дитині адаптуватися до шкільного життя, підготувати її за літо до нових умов, у яких вона опиниться 1 вересня, вчителі та психологи дуже радять. Адже дитина має прийти в школу соціалізованою та самозарадною.
“Нова українська школа” поспілкувалася зі Світланою Ройз, дитячою і сімейною психологинею, Інною Большаковою, методисткою, авторкою підручників НУШ та методичних посібників для вчителів, та Наталією Блозовською, вчителькою початкових класів Золочівської “Школи радості” – як допомогти дітям стати успішними та впевненими першокласниками.
У новій статті читайте:
навіщо школам адаптивні дні для першачків;
чому замість писання краще ліпити з дітьми вареники;
як батьки можуть соціалізувати дитину в ненав’язливій формі;
навіщо дітей вчити гратися і домовлятися;
які 11 запитань мають поставити собі батьки майбутніх першокласників.
ЩО ТАКЕ АДАПТИВНІ ДНІ: ЗНАЙОМСТВО ЗІ ШКОЛОЮ ЧЕРЕЗ ІГРИ ТА Із ЦУКЕРКОВИМ ДЕРЕВОМ
Іноді, віддаючи дитину до школи, батьки хвилюються, чи не поспішають із цим, чи не варто почекати ще рік, якщо дитині тільки-но виповнилося шість. Хтось переймається, що дитина не говорить чітко певні звуки. А деякі діти, які не відвідували дитсадки, бояться залишатися надовго в незнайомому просторі без батьків.
Якщо в мам чи тат є сумніви, чи варто віддавати сина або доньку до школи саме зараз, треба знайти відповіді на всі хвилюючі питання. І на основі отриманих “за” та “проти” ухвалювати виважене рішення.
Бо буває так, що дітей із другого класу переводять у перший, оскільки ті не тягнуть навчальну програму. Або ж дитина провчилася перший клас в одній школі, а наступного року прийшла знову до першого класу в інший заклад освіти, бо щось пішло не так з опануванням навчального матеріалу.
Щоби таких випадків траплялося менше, а батьки розуміли, чи готова їхня дитина до першого класу, у “Школі радості” щороку проводять на початку червня адаптивні дні для майбутніх першокласників.
Упродовж трьох днів діти з батьками приходять до школи та перебувають у ній по 3–4 години. Психолог розповідає батькам, на що саме вони можуть впливати в навчальному процесі, як до нього долучатися, пояснює, що діти приходять до школи не задля оцінки, а для зростання в кожній сфері навчання.
З майбутніми першачками знайомляться їхні перші вчителі, показують школу, класи та шкільний сад. Проводять із дітьми нестандартні заняття в ігровій формі, наприклад, вивчають тварин, які живуть у шкільному саду, описують їх та малюють.
Зрештою, діти, виконуючи всі завдання, знаходять у саду цукеркове дерево, на якому розвішані солодощі. А також отримують першу книжечку з аркушів завдань, які вони виконували в школі. Тобто в пізнавальному, діяльнісному та інтегрованому підході проходить перше знайомство дітей зі школою.
У такий спосіб діти бачать, що в школі немає чого боятися, що там на них чекатимуть друзі, з якими вони вже познайомилися. Як додає Ярина Сухецька, такі адаптивні дні показують і шкільному психологу, і батькам, яких дітей варто залишити ще на рік вдома, а хто справді готовий сідати за парту та вчитися.
ПОПРАЦЮВАТИ ПЕРЕД ШКОЛОЮ МАЮТЬ БАТЬКИ, А НЕ ДІТИ
– 5 ПІДКАЗОК ВЧИТЕЛЬКИ
Оскільки такі заходи проводять не всі заклади освіти, то батьки можуть попросити дозволу в адміністрації організувати маленьке знайомство зі школою та першим вчителем хоча б індивідуально для дитини.
До речі, у вчителів початкової школи можна запитати, що саме має вміти майбутній першокласник. Наталія Блозовська, вчителька початкових класів Золочівської “Школи радості”, наголошує, що передусім треба дати можливість дитині побути дитиною.
А завдання для батьків:
у ненав’язливий спосіб включати в життя навчальні моменти, наприклад, під час прогулянки в парку роздивлятися квіти, шукати білочку, нехай дитина описує побачене;
читати дітям казки й просити їх переказати;
ліпити разом із дітьми вареники з тіста чи грибочки з пластиліну – так розвивається дрібна моторика, а ще можна порівняти, хто і скільки їх зліпив;
навчити того, що люди можуть бути різними;
а в школі дітей із радістю чекає вчителька, яка навчить правильно тримати ручку, писати та читати.
“У школу дитина має йти зі сформованими діяльнісними навичками, яких можна навчити в сім’ї ненав’язливим способом. Дитина має хотіти це робити, а виконувати ці завдання треба разом із батьками, а не просто давати писати рядочок букв чи цифр – такого не має бути, – наголошує Наталія Блозовська. – Все повинно бути в міру, а батьки мають бути для дитини прикладом.
Також треба пам’ятати, що кожен місяць дитина розвивається. У травні вона вміє одне, а за літні місяці може суттєво додати у своєму розвитку, і так часто буває. Але дитині треба допомагати в цьому“.
БЕЗ ЯКИХ НАВИЧОК ДІТЯМ БУДЕ ВАЖКО В ШКОЛІ
Емоційний, соціальний та фізіологічний розвиток дитини може відбуватися нерівномірно. Приміром, вона може бути готова до школи академічно, але не готова емоційно. Інна Большакова пояснює, як соціалізація, емоційний та фізіологічний стан дитини комплексно впливають на її готовність до школи.
Фізіологічний розвиток демонструє, як дитячий організм готовий витримувати шкільне навантаження. Перевірити його можна за філіппінським тестом (якщо дитина може доторкнутися правою рукою до лівого вуха, провівши руку над головою, отже, із цим усе гаразд). Про фізіологічну готовність може свідчити зміна молочних зубів, але це не основний показник.

“Для фізіологічної готовності важливий розвиток моторики, а також фізичні вправи. Тож нехай діти бігають на вулиці, граються, стрибають – у такий спосіб вони будуть готові до навантажень”.
Емоційний і соціальний розвиток дає змогу дітям бути успішними в соціумі. Від того, наскільки успішною буде комунікація дітей у класі, залежить їхнє академічне навчання.
“Соціальна й емоційна успішність дає дітям відчуття безпеки. Тоді діти витрачають свій енергетичний ресурс не на переживання щодо однолітків чи стосунків із вчителем, а на досягнення академічних успіхів, – зазначає Інна.
Щоби допомогти із цим дитині, батьки мають створити сприятливе домашнє середовище. Зокрема, навчити, що треба виконувати правила родини, а відповідно – класу та школи. Також дітей треба вчити, як вирішувати конфліктні ситуації, не за допомогою агресивних дій”.
Для соціального розвитку важливі спонтанні ігри, які діти організовують між собою. Так вони вчаться домовлятися, ділитися і діяти за певними правилами.
Отже, чек-лист для батьків від Інни Большакової з підказками, як підготувати дитину до школи, яка стає для неї новим простором:
дитина має навчитися доглядати за собою, тобто бути самозарадною (це означає, що вона вміє самостійно користуватися туалетом, сама складає речі в рюкзак, самостійно одягається, розуміє, як поводитися з книжками, зошитами). “До речі, підготовчі курси до школи цьому не вчать. Тому якраз батьки мають створити такі умови, щоб дитина навчилася виконувати певні дії самостійно”;
щоб не було страху залишитися без батьків у новому просторі, можна домовитися із друзями та залишити в них дитину на певний час, водночас вона має знати, що батьки точно за нею прийдуть;
навчити керувати своїми емоціями. Для цього діти мають знати хоча б одну-дві техніки саморегуляції (з прикладами дихальних вправ для заспокоєння можна ознайомитися тут);
не треба транслювати на дітей свій шкільний досвід, натомість розповідати, що навчання – це процес, який пов’язаний з успіхом та неуспіхом. На неуспіх, який називають помилками, треба реагувати спокійно й подумати, як можна змінити ситуацію;
розвивати концентрацію уваги, яка впливає на академічну успішність. Дитина має чути інструкцію вчителя і послідовно виконувати певну дію. Для цього дітям треба давати певні завдання, які вимагають максимальної концентрації, наприклад, грати з нею в настільні ігри. Але в жодному разі не залучати до цього гаджети;
дитина має розуміти, що означає “ні”, тобто, що чогось не можна робити;
важливо, щоб дитина могла вчасно зупинитися, коли відчуває, що не може впоратися із ситуацією, тобто вміє сказати собі “стоп”;
якщо в родині спілкуються російською, треба переходити на українську, бо діти можуть не чути й не розуміти вчителя.
“Готовність до школи – це комплексна річ. Не можна вважати, що дитина не готова за всіма показниками. У чомусь вона краща, у чомусь ні, – пояснює Інна Большакова. – Поспостерігайте за своєю дитиною, зрозумійте, що їй потрібно для того, щоби бути більш успішною в новому оточенні, новому просторі та з новою діяльністю навчання”.
11 ЗАПИТАНЬ БАТЬКАМ ВІД ПСИХОЛОГИНІ
Аби розвіяти всі сумніви, коли ж віддавати дитину до школи, батьки мають порадитися з усіма, хто може із цим допомогти – вихователями, вчителями й психологами.
Світлана Ройз підготувала перелік запитань, на які мають відповісти батьки, готуючи дитину до школи.

1. Наскільки дитина може витримати навантаження – бути якийсь час без мами?

2. Наскільки стосунки з батьками сприймаються як надійні? Адже дитина зможе проявляти активність, цікавість, тільки відштовхуючись від відчуття безпеки й підтримки в родині.

3. Наскільки дитина справляється з напруженням (розчаруванням) – наприклад, коли їй не дали відразу ж бажаного? Як вона впорається, якщо захоче відповісти, а вчитель викличе іншу дитину?

4. Наскільки дитина підготовлена – бачила, спілкувалася з різними людьми? Чи є в неї досвід взаємодії, чи звертали взагалі її увагу на дітей і дорослих різних психотипів, тілесних типів, різного віку?

5. Чи зможе дитина витримати напруження, коли на неї якийсь час не звертають персональної уваги (учитель, навіть найкращий, не зможе приділяти увагу тільки одному учневі)? Чи впорається із цим навантаженням дитина? Як буде поводитися – пустувати, плакати, проявляти агресію?

6. Чи сприймає дитина, що звертаються і до неї, коли звертаються до всієї групи?

7. Чи може дитина попросити в інших людей допомогу – наскільки вона впевнена, що її підтримають?

8. Якщо дитина вчиться писати букви, то говорить “я намалювала букву” чи “я написала букву”? Адже “намалював” – це ознака ігрової, творчої діяльності та мотивації. “Написав” – уже навчальної.

9. Наскільки дитина рухлива, розкута в рухах, наскільки батьки дозволяють або обмежують її рухову активність?

10. Чи є в дитини режим дня, правила, щось, що виконується регулярно (це впливає не тільки на можливість “витримувати” правила, а й на загальне відчуття безпеки)?

11. Наскільки дитина впевнена, що вона “хороша просто так”?

Тож школа – це новий етап життя дитини, до якого дійсно треба готуватися. Але свої зусилля краще зосередити не на якомога більшій кількості гуртків та підготовчих курсів, а на спільно проведеному часі з дітьми. Коли батьки з дитиною ліплять, малюють, рахують, співають, розмовляють, домовляються і вчаться діяти за певними правилами – це теж навчання і підготовка до шкільного життя.

БАТЬКІВСЬКИ СЕКРЕТИ УСПІШНОЇ ПІДГОТОВКИ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ

Шестирічний першокласник за особливостями свого психічного розвитку є дошкільником. Він повністю залежить від свого емоційного стану, що, у свою чергу, ускладнює стосунки з педагогом та колективну роботу на уроці. Сучасна школа – це серйозне фізичне, інтелектуальне, психологічне та соціальне навантаження на організм першокласника. І якщо з інтелектуальним навантаженням більшість дітей може впоратися, то із соціально – особистісним – зазвичай ні. Шестирічки швидко вчаться підкорювати свою поведінку шкільним правилам, та при цьому страх порушити їх переважає над задоволенням від їх дотримання. Видатний дитячий психолог Даниїл Ельконін вважав, що головним критерієм готовності до шкільного навчання є розвиток довільності поведінки, формування соціальних правил як внутрішніх утворень особистості. Аби дитина змогла успішно адаптуватися до умов школи, батьки мають забезпечити формування в неї основ її соціальної компетентності у дошкільному віці.
Дошкільне дитинство є важливим періодом для первинного становлення особистості дитини. В цей період вибудовується ієрархія мотивів та їх супідрядність, окреслюється перша цілісна картина світу, формується самосвідомість, самооцінка та особистісна культура, у центрі якої – система ставлень дитини до себе, інших людей та світу в цілому. Важливо, що цей складний процес, з одного боку, не завершується в момент вступу дитини до школи, а з іншого – на межі дошкільного та молодшого шкільного віку він може зазнати перших серйозних змін, навіть зламів. Передусім вони пов’язані зі вступом дитини до школи та сформованістю в неї психологічної готовності до систематичного навчання.
На розвиток особистості дитини найбільше впливає сім’я, зокрема система взаємин батьків і дитини. В цій системі формується фундамент загальнолюдських і культурно – національних цінностей особистості, який обумовлює психічний розвиток та соціальну компетентність дошкільника. Батьки мають закласти у дитини основи культури спілкування, доброзичливого ставлення до інших людей, використовуючи сам процес спілкування як важливий виховний чинник, постійно підвищуючи особистісну виховну активність і культуру спілкування в сім’ї.
Емоційне спілкування з батьками стимулює розвиток емоційної сфери дитини. Проте існує і зворотній вплив – розвинута емоційна сфера визначає характер і ефективність процесу спілкування. Саме за такого взаємовпливу дитина набуває навичок встановлення і подовження контакту в певних ситуаціях, вчиться розпізнавати емоційний стан співрозмовника, порівнюючи його зі своїм. Цей досвід стає допоміжним інструментом у спілкуванні з дорослими та однолітками поза межами сім’ї.
Також у дошкільному віці формується такий важливий особистісний компонент як базова довіра до світу – уявлення дитини про надійність дорослих, емоційна близькість із ними. Якщо в сім’ї сформована правильна система взаємин, правильне ставлення батьків до дитини, до процесу її виховання, то дитина зростає відкритою до світу, проявляє інтерес до процесу спілкування, готова сприймати нових його учасників. За таких обставин у неї поступово розвивається ідентичність особистості – основна умова її психічного здоров’я. Від того, як відбуватиметься процес психосоціального ототожнення в дошкільному віці, залежить, чи знайде дитина себе, своє місце в суспільстві.
Сім’я може чинити як позитивний, так і негативний вплив на формування особистості дитини та її соціальної адаптації. Аби вплив сім’ї на процес соціальної адаптації дитини не набув ознак негативного, батьки мають пам’ятати, що, виховуючи дитину, вони насамперед виховують себе. Дитина це особистість: любити і розуміти її – це найголовніший обов’язок батьків, допомагати стати собою в гармонії з навколишнім світом – велика відповідальність.
Ніхто не ставиться до дитини ліпше, ніж батьки, не любить її сильніше за них, не піклується про неї так, як вони. Саме тому рівень відповідальності батьків за процес виховання, особливо в старшому дошкільному віці, має визначний вплив не лише на успішність навчання в школі, а й на майбутнє життя дитини.

ОПИТУВАЛЬНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИЗНАЧЕННЯ БАТЬКАМИ РІВНЯ ГОТОВНОСТІ ДИТИНИ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ
Шановні батьки!
Пропонуємо вам самостійно визначити, наскільки ваша дитина готова до навчання у школі. Ваші відверті відповіді на запитання опитувальника допоможуть запобігти можливим проблемам на початковому етапі навчання дитини у школі.
Звертаємо вашу увагу на те, що всі перераховані знання та вміння є не обов’язковими, а лише бажаними. Пам’ятайте: дитина не має володіти всіма без винятку переліченими характеристиками та навичками.
Окрім відповідей «так» або «ні», на запитання опитувальника можна відповідати «завжди», «інколи», «часто», «зрідка», «ніколи».

ПОБУТОВИЙ ДОСВІД ДИТИНИ
- Чи доводилося дитині супроводжувати вас на пошту, у банк?
- Чи їздили ви разом з нею громадським транспортом?
- Чи виявляє дитина сталий інтерес до якої – небудь діяльності, чи має хобі?
- Чи маєте ви змогу регулярно читати дитині книжки, розповідати історії? Чи уважно й залюбки вона слухає, коли ви читаєте їй у голос?
- Чи виникає у дитини бажання переглядати книжки самостійно? Чи проявляє вона інтерес до читання?
- Чи запитує дитина, що означають ті чи ті слова?

ПОЧАТКОВІ ЗНАННЯ З РІЗНИХ СФЕР
- Чи орієнтується дитина в основних просторових поняттях (правий – лівий, зверху – знизу, чи розрізняє величини (великий – малий, довгий – короткий тощо)?
- Чи розуміє дитина найпростіші принципи класифікації, наприклад: знайти серед кількох картинок одну «зайву» або назвати речі, які можуть котитися і які не можуть тощо?
- Чи може дитина втримати в пам’яті й виконати, принаймні, три вказівки?
- Чи може дитина назвати більшість літер абетки?

КОМУНІКАТИВНІ ВМІННЯ:
- Чи бере дитина участь в іграх інших дітей, чи ділиться з ними іграшками?
- Чи дотримується вона черги, коли цього потребує ситуація?
- Чи здатна дитина слухати інших, не перебиваючи?
- Чи може дотримуватися загальних правил у грі з іншими дітьми?

МОВЛЕННЄВИЙ РОЗВИТОК:
- Чи може дитина назвати основні предмети, які її оточують?
- Чи легко дитині відповідати на запитання дорослих?
- Чи може дитина пояснити призначення побутових речей, як-от: пилосос, лійка, стіл тощо?
- Чи може дитина пояснити, де розміщено певні предмети: над столом, за стільцем, на підлозі, біля стіни тощо?
- Чи може дитина розповісти історію, описати випадок, що стався з нею?
- Чи чітко дитина вимовляє слова, звуки?
- Чи вміє дитина утворювати різні граматичні форми слів?
- Чи здатна дитина брати участь у спільній розмові, розігрувати які-небудь ситуації?

ЕМОЦІЙНИЙ РОЗВИТОК
- Чи весела дитина (удома та в колі товаришів)?
- Чи сформувався в дитині образ себе як людини, яка багато чого може?
- Чи легко дитині підлаштуватися до змін у звичному розпорядку дня, «переключатися» з одного завдання на інше?
- Чи здатна дитина працювати самостійно, змагатися у виконанні завдань з іншими дітьми?
- Чи бадьора та зацікавлена дитина?

ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК
- Чи добре дитина чує?
- Чи добре вона бачить? Пам’ятайте, що навіть незначне, вчасно не скореговане зниження зору в дитини може стати причиною невстигання в навчанні, а надалі – призвести до зниження самооцінки, проблем у поведінці.
- Чи здатна дитина посидіти спокійно впродовж певного часу?
- Чи розвинена в дитині координація моторних навичок? Наприклад, чи може вона вільно гратися м’ячом, стрибати, спускатися та підніматися сходами? За потреби проконсультуйтеся у дитячого невролога.
- Чи здорова, активна та бадьора дитина?

СЛУХОВЕ ТА ЗОРОВЕ СПРИЙМАННЯ:
- Чи здатна дитина розпізнавати слова, які починаються з різних звуків, як-от: ліс – ніс, мак – лак?
- Чи може дитина повторити за дорослими декілька слів або цифр?
- Чи здатна дитина переказати історію, зберігши основну думку і послідовність подій?
- Чи здатна дитина розкласти по порядку (в логічній послідовності) серію з чотирьох рисунків?
- Чи розуміє дитина, що читати правильно зліва направо?
- Чи може дитина ідентифікувати схожі та несхожі форми? Наприклад, знайти картинку, яка не схожа на інші?
- Чи може дитина зорово розрізняти букви й короткі слова, наприклад: [б]- [п], сум – шум, лоб – рот, кіт – лід?

ЗАГАЛЬНА ТА ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДО ВСТУПУ В ШКОЛУ.
Чи вміє дитина:
- Пояснити за допомогою слів, а не показуючи пальцем, що вона хоче?
- Розмовляти зв’язно, наприклад, «покажи мені…», «поясни, як…»?
- Розуміти зміст того, про що їй читають?
- Чітко вимовляти своє ім’я, прізвище? Чи пам’ятає свою домашню адресу?
- Писати олівцем чи восковою крейдою на папері?
- Користуватися фарбами, пластиліном, кольоровими олівцями, фломастерами?
- Вирізати ножицями з тупими кінцями, до того ж рівно і не поранившись?
- Слухати й виконувати отриманні вказівки?
- Уважно слухати, коли хтось із нею розмовляє?
- Зосередитися мінімум на десять хвилин, щоб виконати отримане завдання?
- Захоплено слухати, коли їй читають уголос або розповідають історії?
- Позитивно оцінювати себе: я – людина, яка багато чого може?
- «Підлаштовуватися», коли дорослі змінюють тему розмови?
- Виявляти інтерес до предметів та явищ, які її оточують?
- Добре ладнати з іншими дітьми, без значних конфліктів і образ?

ВАШІ ВЗАЄМИНИ З ДИТИНОЮ, ВАША РОЛЬ У ПІДГОТОВЦІ ЇЇ ДО НАВЧАННЯ (важливо відповідати чесно):
- Чи подобається вам ваша дитина?
- Чи дивитеся ви на дитину, коли вона з вами розмовляє?
- Чи справді ви слухаєте те, про що дитина говорить?
- Чи намагаєтеся ви викликати в дитини відчуття значимості того, про що вона говорить?
- Чи виправляєте ви вимову дитини?
- Чи дозволяєте ви дитині припускатися помилок?
- Чи хвалите ви дитину, чи обіймаєте її?
- Чи говорите дитині про свої почуття?
- Чи ви смієтеся, жартуєте разом з нею?
- Чи щодня ви відводите час для читання дитині книжок і для бесід із нею?
- Чи граєте ви з дитиною в ігри?
- Чи підтримуєте ви захоплення та інтереси дитини?
- Чи є у дитини власні книжки?
- Чи є у дитини вдома власна кімната чи особливе місце – «особиста територія»?
- Чи намагаєтеся ви показати дитині приклад, читаючи газети, журнали, книжки, виявляючи інтерес до навколишніх подій?
- Чи обговорюєте ви з дитиною і з усією родиною щось з прочитаного або почутого вами?
- Чи намагаєтеся ви сказати все за дитину, перш ніж вона сама встигне відкрити рота: наприклад, у магазині, на прийомі у лікаря або в інших ситуаціях?
- Чи дивитеся ви телевізор разом із дитиною?
- Чи ставите ви дитині запитання за змістом побаченого по телевізору?
- Чи обмежуєте ви перегляд дитиною телевізора, користування комп’ютером, планшетом тощо?
- Чи намагаєтеся ходити з дитиною на звичайні, «безцільні» прогулянки?
- Чи були ви з дитиною в зоопарку, у театрі, у музеї? Чи збираєтеся піти куди-небудь із нею найближчим часом?

ДЯКУЄМО!

Аби бути успішною від початку шкільного навчання, дитина має усвідомлювати себе в новому статусі, відчувати зміни у ставленні до неї близьких, зрозуміти та прийняти зміни, що відбуваються в ній. Дитина має бути фізіологічно зрілою, соціально й інтелектуально розвиненою відповідно до свого віку.
Але не всі першокласники готові до шкільного життя. Майже в кожного другого не сформовані моделі соціальної поведінки. Це завдає перешкод дитині на шляху до активного включення в широкий соціальний простір, яким є сьогодні шкільне життя.
Шестирічний першокласник за особливостями свого психічного розвитку є дошкільником. Він повністю залежить від свого емоційного стану, що, у свою чергу, ускладнює стосунки з педагогом та колективну роботу на уроці. Сучасна школа – це серйозне фізичне, інтелектуальне, психологічне та соціальне навантаження на організм першокласника. І якщо з інтелектуальним навантаженням більшість дітей може впоратися, то із соціально – особистісним – зазвичай ні. Шестирічки швидко вчаться підкорювати свою поведінку шкільним правилам, та при цьому страх порушити їх переважає над задоволенням від їх дотримання. Видатний дитячий психолог Даниїл Ельконін вважав, що головним критерієм готовності до шкільного навчання є розвиток довільності поведінки, формування соціальних правил як внутрішніх утворень особистості. Аби дитина змогла успішно адаптуватися до умов школи, батьки мають забезпечити формування в неї основ її соціальної компетентності у дошкільному віці.
Дошкільне дитинство є важливим періодом для первинного становлення особистості дитини. В цей період вибудовується ієрархія мотивів та їх супідрядність, окреслюється перша цілісна картина світу, формується самосвідомість, самооцінка та особистісна культура, у центрі якої – система ставлень дитини до себе, інших людей та світу в цілому. Важливо, що цей складний процес, з одного боку, не завершується в момент вступу дитини до школи, а з іншого – на межі дошкільного та молодшого шкільного віку він може зазнати перших серйозних змін, навіть зламів. Передусім вони пов’язані зі вступом дитини до школи та сформованістю в неї психологічної готовності до систематичного навчання.
На розвиток особистості дитини найбільше впливає сім’я, зокрема система взаємин батьків і дитини. В цій системі формується фундамент загальнолюдських і культурно – національних цінностей особистості, який обумовлює психічний розвиток та соціальну компетентність дошкільника. Батьки мають закласти у дитини основи культури спілкування, доброзичливого ставлення до інших людей, використовуючи сам процес спілкування як важливий виховний чинник, постійно підвищуючи особистісну виховну активність і культуру спілкування в сім’ї.
Емоційне спілкування з батьками стимулює розвиток емоційної сфери дитини. Проте існує і зворотній вплив – розвинута емоційна сфера визначає характер і ефективність процесу спілкування. Саме за такого взаємовпливу дитина набуває навичок встановлення і подовження контакту в певних ситуаціях, вчиться розпізнавати емоційний стан співрозмовника, порівнюючи його зі своїм. Цей досвід стає допоміжним інструментом у спілкуванні з дорослими та однолітками поза межами сім’ї.
Також у дошкільному віці формується такий важливий особистісний компонент як базова довіра до світу – уявлення дитини про надійність дорослих, емоційна близькість із ними. Якщо в сім’ї сформована правильна система взаємин, правильне ставлення батьків до дитини, до процесу її виховання, то дитина зростає відкритою до світу, проявляє інтерес до процесу спілкування, готова сприймати нових його учасників. За таких обставин у неї поступово розвивається ідентичність особистості – основна умова її психічного здоров’я. Від того, як відбуватиметься процес психосоціального ототожнення в дошкільному віці, залежить, чи знайде дитина себе, своє місце в суспільстві.
Сім’я може чинити як позитивний, так і негативний вплив на формування особистості дитини та її соціальної адаптації. Аби вплив сім’ї на процес соціальної адаптації дитини не набув ознак негативного, батьки мають пам’ятати, що, виховуючи дитину, вони насамперед виховують себе. Дитина це особистість: любити і розуміти її – це найголовніший обов’язок батьків, допомагати стати собою в гармонії з навколишнім світом – велика відповідальність.
Ніхто не ставиться до дитини ліпше, ніж батьки, не любить її сильніше за них, не піклується про неї так, як вони. Саме тому рівень відповідальності батьків за процес виховання, особливо в старшому дошкільному віці, має визначний вплив не лише на успішність навчання в школі, а й на майбутнє життя дитини.

ДЯКУЄМО!

ЯК ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ШКОЛИ. ПОРАДИ БАТЬКАМ

Зовсім скоро 1 вересня. Перед батьками майбутніх школярів постає безліч питань: де придбати форму, канцелярське приладдя, рюкзак та ін… Але не менш важливо підготувати дитину психологічно до майбутнього «випробування» для вашої дитини.

Багато батьків бояться початку шкільного життя навіть більше, ніж сам першокласник. І цей страх мимоволі передається малюкові. Дорослі весь час говорять, що школа – це щось дуже серйозне і відповідальне, що все твоє життя тепер зміниться, ти станеш зовсім дорослим, все потрібно робити дуже добре, тому що вчителі будуть ставити оцінки. Тут хочеш не хочеш злякаєшся.

Краще пояснити дитині, що школа – це природний етап в житті кожної людини, згадайте, як ви ходили до школи, розкажіть цікаві кумедні випадки з вашого шкільного життя. А щоб дитина розуміла, що вчитися в школі важливо і потрібно, згадайте відомих людей.

Поради батькам майбутнього першокласника

Для того, щоб навчання дитини було успішним, продуктивним і дитина з радістю ходила до школи, зверніть увагу на наступні поради фахівців:

Не вимагайте багато від дитини.
Помилки властиві всім людям, особливо маленьким дітям.
Не треба надто навантажувати дитину заняттями.
Звертайтеся до фахівців, якщо бачите, що у дитини виникли проблеми.
Чергуйте відпочинок з навчанням, адже дитині потрібно відпочивати, сходіть з дитиною в кіно, до кафе тощо.
Читайте книжки, особливо перед сном. Зробіть його сон повноцінним і спокійним. Гуляйте на свіжому повітрі. Не грайте з дитиною в галасливі ігри перед сном.
Слідкуйте за харчуванням дитини, воно має бути повноцінним.
Дивіться за реакцією дитини. У 5-7 років дитина повинна адекватно сприймати ситуацію навколо і спокійно реагувати. Зверніть увагу, якщо дитина влаштовує істерики в супермаркеті чи на вулиці, через те, що батьки зробили щось не те, що він хотів.
Зробіть певне місце для зберігання пластиліну та фарб, щоб дитина могла самостійно розпоряджатися всіма матеріалами.
Давайте дитині час на відпочинок, якщо він втомився, поступово привчіть дитину сидіти мінімум 20 хвилин за заняттями.
Будьте поблажливі до можливих відмов і істерик. Виявляйте свою фантазію, щоб захопити дитину заняттями, не треба погрожувати дитині, що віднімете іграшку або улюблену річ. Така поведінка з боку дорослих, може викликати агресію і антипатію з боку дитини до будь-якого виду занять і вправ.
Зробіть оточення вашої дитини корисним.
Не треба лякати дитину труднощами, з якими стикаються школярі. Розкажіть, як ви вчилися в школі, покажіть свої фотографії і спробуйте заспокоїти дитину. Поговоріть з дитиною про плюси школи, наприклад: знайде нових друзів, дізнається багато нового і цікавого і т.д.
Не розмовляйте з дитиною в наказовому тоні, зробіть спілкування ввічливим і культурним, щоб дитина володіла необхідним запасом «чарівних» слів: вибачте, спасибі, будь ласка.

Методичні рекомендації для батьків щодо адаптації учнів 1 – го класу до шкільного навчання.

Вступ до школи і молодший шкільний вік є важливим етапом життєвого шляху дитини. Оскільки школа – це не лише навчальний процес, а й важлива площина життя зростаючої особистості, людям, які працюють з першокласниками, важливо мати уявлення не лише про систему знань, умінь та навичок, з якими діти прийшли до школи, а й про їхні очікування, бажання, наміри, переваги, уявлення про самих себе та своє місце серед інших. Початок навчання дитини в першому класі – складний і відповідальний етап. Адже дуже багато змін відбувається. Це не тільки нові умови життя та діяльності, це й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки. Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став учнем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною, обов’язковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що розширює права та обов’язки дитини, її взаємостосунки з навколишнім середовищем. Змінюється все життя дитини: усе підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам.

Адаптація – процес і результат зникнення напруження. Пристосування дитини до школи відбувається не одразу. Не день і не тиждень потрібно для того, щоб призвичаїтися до школи по-справжньому. Це досить тривалий процес, який пов’язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через 5-7 тижнів поступово підвищуються та стають більш стійкими показники працездатності, у дитини спадає напруга та тривожність. Діти, яким важче пристосуватися до школи, потребують особливої уваги та індивідуальної підтримки як з боку вчителя, так і з боку психолога, який здійснює психологічний супровід цього процесу.

Рекомендації батькам щодо сприяння успішності процесу адаптації дітей до навчання в школі

· Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не нагадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

· Не відправляйте дитину до школи без сніданку, бо вона багато працює та витрачає сили.

· Збираючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.

· Старання дитини обов’язково мають бути визнаними. Позитивна оцінка і добре, тепле ставлення необхідні дитині для хорошого самопочуття, для формування такої особливої риси як впевненість у своїх можливостях.

· В режимі дня для кожної дитини повинні бути обов’язки, закріплені за нею на тривалий час. Дитина, яка працює вдома легко залучається до навчання.

· Розширюйте і збагачуйте навички спілкування з дорослими та однолітками, вчить враховувати думки інших для формування власних поглядів.

· Не порівнюйте дитину з іншими дітьми.

· Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вислуховуйте зауваження вчителя не в присутності дитини, вислухавши не поспішайте влаштовувати сварку.

· Дозволяйте дитині виявити самостійність, заохочуйте найменші вияви.

· Розвивайте світогляд дитини, сприяйте розширенню її інтересів.

· Після школи дитина не повинна одразу сідати за виконання завдань, 2-3 години вона має відпочити. Найкращий час для виконання домашніх завдань з 15 до 17 години.

· Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати.

· Аргументуйте свої заборони та вимоги: діти чутливі до несправедливості, яка присутня в більшості вимог.

· Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. Головними мають бути справи дитини, її радощі і біль.

· У сім`ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі запитання щодо виховання дитини вирішуйте без неї.

· Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини.

· Намагайтеся дивитися на світ очима дитини. Будьте щирими у спілкуванні з нею, цікавтеся її інтересами.

Десять заповідей для мами і тата першокласника:

1. Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків.

2. Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні, так і життєві інтереси.

3. Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті.

4. Не лайте, а тим більше – не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».

5. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками та дорослими.

6. Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання.

7. Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.

8. Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.

9. Частіше хваліть вашу дитину. Хваліть словом, усмішкою, ласкою.

10. Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

Поради батькам щодо правильної організації відпочинку дітей

Загальна стратегія відпочинку — зміна діяльності, зняття втоми за певний проміжок часу, позитивні емоції.

Організовуючи відпочинок дитини, зверніть увагу на такі моменти:

1. Відпочинок між заняттями в школі

Відпочинок між заняттями в школі та приготуванням домашніх завдань дітям потрібен, адже в школі вони витримують велике розумове і фізичне навантаження.

2. Сон

У системі відпочинку дитини найважливіше місце посідає повноцінний сон. Це поняття складається з достатньої тривалості і глибини сну, дотримання певних гігієнічних умов.

3. Скільки необхідно спати дитині?

З життєвого досвіду добре відомо: чим молодша людина, тим більше вона спить. Сон потрібен для нормального функціонування організму. Гігієністи пропонують такі норми сну.

Зменшення тривалості сну в дітей 6-7 років призводить до порушень у центральній нервовій системі. Діти стають млявими, важко сприймають навчальний матеріал, а інколи навпаки, збуджуються, капризують. При збільшенні тривалості сну до рекомендованої норми ці негативні явища зникають. Глибина сну залежить від умов, у яких дитина спить. Рекомендується вкладати її в один і той же час та дотримувати “ритуалу сну". Якщо дитина погано засинає, батьки повинні з’ясувати причину та усунути її, заспокоїти дитину, запевнивши її, що вона обов’язково засне, якщо мовчки буде повторювати: “Я обов’язково засну". Або запропонувати старий спосіб – порахувати до 20, 50, 100. Якщо ж ці поради не допомагають, треба звернутися до педіатра.

4. Відпочинок у вихідний день

Він допоможе усунути 4 “дефіцити": руху, свіжого повітря, спілкування з природою та батьками. Зніме втому за тиждень.

Одноденний туристичний похід, прогулянка до лісу, річки, збирання грибів та ягід, сімейний похід на лижах – це найкраще, що можна порадити на вихідний. За несприятливих погодних умов добре відвідати музей, театр, зайнятися рукоділлям, почитати книгу.

5. Канікули

Їх радимо спланувати так, щоб вистачило часу на чотири справи:

активний відпочинок на свіжому повітрі;
допомога родині та участь у суспільно корисних справах;
читання книжок;
розваги.

Діти можуть підніматися вранці на 1-1,5 години пізніше, але лягати не пізніше 21.00.

Раціональне чергування навчальних занять та відпочинку, дотримання гігієнічних рекомендацій допоможе зберегти працездатність дитини та її здоров’я.

Поради батькам щодо зняття в дітей психологічного напруження

У “шкільному” житті першокласники стикаються з труднощами, невдачами, незаслуженими звинуваченнями, образами, допускають помилки, потрапляють у конфлікти.

Найбільш доцільними для зняття психологічного напруження учнів молодшого шкільного віку (як вважає В.І.Шахненко) є дихальна гімнастика, фізичні навантаження, домашній затишок, спілкування з четвероногим другом, живопис, художнє слово, театр, позитивні емоції, музика та спілкування з природою.

Батькам доцільно знати способи зняття психічного напруження в дітей.

1. Глибоке дихання

Зробити глибокий вдих, випинаючи живіт уперед до відчуття участі в цьому діафрагми. Видихнути трохи повільніше, до втягування живота всередину. При цьому дитина повинна уявляти, що вдихає цілющий кисень – здоров’я, спокій, а видихає повітря, непотрібне організмові, позбавляючись хворобливості та хвилювання.

2. Фізичні навантаження

Найкращим способом зняття нервового напруження є фізичні навантаження – фізична культура та фізична праця. Якщо в дитини поганий настрій, їй необхідно гратися на свіжому повітрі в рухливі ігри, спортивні ігри — футбол, волейбол, теніс.

3. Домашній затишок, спілкування з четвероногим другом. Дитина повинна знати, що коли їй дуже важко, її образили, треба йти додому. Домашній затишок, добре і лагідне слово рідних допоможуть їй. Учені вважають, що кішка та собака знімають стресовий стан, заспокоюють нервову систему.

4. Живопис

Живопис своїм розмаїттям кольорів, грою світла й тіні створює особливу музику картини. Так вважав французький художник Е.Делакруа. А російський вчений Ф.Шмідт писав, що колір сам по собі, незалежно від предмета, якому він властивий, справляє на глядача певний психофізіологічний вплив.

5. Художнє слово

Читання цікавої казки, оповідання сприяє зменшенню нервового напруження і заспокоює дитину.

6. Театр

Вважають, що він має магічну силу впливу на психіку. Якщо є така можливість, відвідайте з дитиною ляльковий театр, подивіться мультфільм.

7. Позитивні емоції

З давніх-давен відомо, що усмішка, жарт, гумор знімають психічне напруження. Ю.Нікулін писав: “Я твердо вірю: сміх зміцнює здоров’я і подовжує життя". Почитайте з дитиною гуморески, відвідайте цирк.

8. Музика

Людям здавна відомо про цілющі властивості музики. Російський невропатолог і психіатр В.М. Бехтєрев довів, що в дитячому віці нормальному, здоровому розвиткові організму сприяють ніжні колискові пісні, спокійна музика.

9. Спілкування з природою

Природа заспокоює нервову систему, робить людину добрішою. Отже, якщо в дитини поганий настрій – відпочиньте з нею серед природи.

10. Гра

Гра – явище феноменальне, вона притаманна всім дітям без винятку. Особливу значущість гра має для першокласників, оскільки це діяльність, без якої дитина шести років нормально жити і розвиватись не може. У навчальному процесі через його регламентованість не завжди є можливість забезпечити необхідні для розгортання справжньої гри умови. Йдеться про ініціативу, добровільність, спонтанність, необмежене мовне спілкування. Тому батькам учнів першого класу доцільно подбати про те, щоб у вільний від шкільних занять час діти достатньо гралися. Чим більший вибір ігор, тим легше розкрити індивідуальні можливості й обдарування кожної дитини, створити оптимальні умови для її повноцінного розвитку.

Творчо, оригінально наслідуючи дорослих, поведінку уявних персонажів, їхнє ставлення до оточення, дитина засвоює моральні норми, на чуттєвому рівні прилучається до культури середовища, що її оточує. Другий фактор, яким зумовлюється виховний вплив творчих ігор, – реальні міжособистісні стосунки дітей у процесі гри. Вони мають величезне значення для подальшого розвитку особистості, засвоєння норм поведінки в дитячому середовищі.

Поради для батьків, чия дитина вже першокласник

Усі труднощі школи ви будете проходити разом з ним. Від вашої участі в процесі навчання залежить рівень його навчання.

Прислухайтеся до наступних порад:

Не забувайте, що ваша дитина тільки пішла до школи, а не закінчує її, не перестарайтеся з вимогами.
У дитини тепер є особисті справи, своє коло спілкування, вчителі, уроки та однокласники.
Не намагайтеся контролювати кожен крок дитини в школі. Якщо ви хочете поговорити з учителем, то краще зробити це тоді, коли дитина не буде бачити і чути вас.
Ні в якому разі не принижуйте дитини в присутності інших людей. Від цього його самооцінка може сильно впасти і підняти її буде дуже складно.
Цікавтеся його шкільними справами, як пройшов день, що нового дізнався, яке завдання дали додому і т.д.
Не розкладайте речі в шафі без його відома, не рийтеся в його портфелі – такою поведінкою ви порушуєте його особистий простір і позбавляєте дитину самостійного вибору.

Ворожбянський ЗДО(ясла-садок) "ПРОЛІСОК"