Ворожбянський заклад дошкільної освіти
(ясла - садок) "Пролісок"
Ворожбянської міської ради Сумського району Сумської області
41812 Україна м.Ворожба вулиця Перемоги, 4 ,Сумського району, Сумської області
тел.05443 97980; https://sadokprolisok.wixsite.com/site
"Ми не намагаємося стати кращими за інших, ми прагнемо стати завтра кращими за нас сьогоднішніх".
Патріотизм (грец. patris — батьківщина) — це любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу.
Особистісні якості та риси характеру, притаманні свідомому громадянину й патріоту
-
повага до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу;
-
працьовитість;
-
висока художньо-естетична культура;
-
патріотична самосвідомість та громадянська відповідальність, готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її;
-
повага до Конституції, законів Української держави;
-
досконале знання державної мови.
Завдання патріотичного виховання:
-
Формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста)
-
Почуття власної гідності як представників свого народу
-
Виховання любові,поваги до своїх національних особливостей
-
Формування духовно-моральних взаємин
-
Формування любові до культурного спадку свого народу
-
Толерантне ставлення допредставників інших національностей, до ровесників,батьків, сусідів, інших людей.
Патріотичне виховання ґрунтується на фундаментальних принципах.
Принцип природовідповідності виховання означає врахування багатогранної і цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх анатомічних, ф ізіологічних, психологічних, національних і регіональних особливостей.
Принцип культуровідповідності, який передбачає виховання як культуротворчий процес, спрямований на формування базової культури особистості, базуючись на набутому морально-етичному досвіді людства.
Принцип етнізації виховного процесу означає наповнення виховання національним змістом, спрямованим на формування самосвідомості громадянина.
Принцип гуманізму означає сприйняття особистості вихованця як вищої соціальної цінності, визнання. Його права на свободу, розвиток здібностей і виявлення індивідуальності, створення умов для формування кращих якостей та здібностей дитини, джерел її життєвих сил (в центрі уваги перебуває дитина з її потребами, запитами, можливостями і здібностями); повага до особистості дитини, розуміння її запитів, інтересів, гідності, довір'я до неї; виховання гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної.
Принцип демократизму передбачає, що учасники овітнього процесу виступають рівноправними партнерами у процесі спілкування, беруть до уваги точку зору один одного, визнають право на її відмінність від власної, узгоджують свої позиції.
Принцип інтегративності передбачає єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості. Організація родинного виховання та освіти як важливої ланки виховного процесу і забезпечення педагогічного всеобучення батьків. Здійснення гуманних, стійких і єдиних вимог до дітей з боку різних соціальних інститутів, посилення педагогічного впливу на них, підвищення спільними зусиллями ефективності освітнього процесу.
Принцип безперервності виховання означає забезпечення цілісності і наступності у вихованні, перетворення його у процес, що триває впродовж усього життя людини. Нероздільність навчання і виховання, що полягає в їх органічному поєднанні, підпорядкуванні змісту навчання і виховання формування цілісної та всебічно розвиненої особистості.
Основні напрями патріотичного виховання. Методи і форми роботи з патріотичного виховання
Екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць
-
Розповіді вихователя
-
Бесіди з цікавими людьми
-
Екскурсії
-
Спостереження
-
Дидактичні, сюжетно-рольові ігри
-
Заняття з циклу «Історичні цікавинки»
-
Розгляд ілюстративних матеріалів
-
Читання та інсценування творів художньої літератури
-
Слухання народної, класичної, сучасної музики
-
Розглядання творів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва
-
Розв'язування проблемних ситуацій
-
Запрошення членів родин у дитячий садок
-
Спільні з родинами виховні заходи
-
Виставки, конкурси
-
Свята, розваги
"БЕЗ БУДЬ-КОГО З НАС БАТЬКІВЩИНА МОЖЕ ОБІЙТИСЯ, АЛЕ БУДЬ-ХТО З НАС БЕЗ БАТЬКІВЩИНИ – НІЩО."ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ
Одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм. Патріотизм (грєц. patris — батьківщина) — любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу.
«ПАТРІОТИЗМ – СЕРЦЕВИНА ЛЮДИНИ, ОСНОВА ЇЇ АКТИВНОЇ ПОЗИЦІЇ» (В.О. СУХОМЛИНСЬКИЙ)
Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.
Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі донайближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.
Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.
Основними напрямами патріотичного виховання є:
— формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;
— краєзнавство;
— ознайомлення з явищами суспільного життя;
— формування знань про історію держави, державні символи;
— ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;
— формування знань про людство.
Патріотичні почуття плекаються в родині
Напрямки роботи з батьками з питань патріотичного виховання :
ознайомлення батьків з роботою закладу дошкільної освіти з питань патріотичного виховання;
залучення батьків до співпраці та стимулювання їхньої активної участі в ній;
організація різноманітних заходів за участю батьків;
ознайомлення батьків з результатами навчання і розвитку дітей (відкриті перегляди, тематичні тижні, інформація в куточках батьків).
Формувати патріотичні почуття та уявлення про національну приналежність краще на основі доступних дітям фактів, безпосередніх спостережень за подіями суспільного життя.
Корисними стануть:
- дослідження власного родоводу, створення родинного дерева;
- розповіді батьків про своє минуле, нинішнє життя. Розглядайте з дітьми сімейні альбоми, знайомте їх з рідними, близькими і знайомими людьми; знайомте з речами, що перейшли у спадок.
Організовуйте:
- екскурсії до музеїв;
- прогулянки рідною вулицею, рідним селищем;
- домашні вистави за мотивами народних казок;
- готуйте народні світкові, обрядові страви ( кутя, паски, фарбування яєць).
Усвідомленню дитиною важливості її праці, особистого внеску у суспільне життя сприяє спільна участь батьків і дітей у загальносільських толоках з прибирання та озеленення дворів, парків, праця на присадибних ділянках, виготовлення і вивішування годівничок, шпаківень і т.д.Власним прикладом і залученням дітей до активної соціально значущої діяльності батьків сприятимуть вихованню патріотично налаштованих і національно свідомих громадян України.
Як залучити дітей до морально-патріотичного виховання вдома?
1.Привчайте дитину дбайливо ставитися до речей, іграшок, книжок. Поясніть, що в кожну річ вкладено працю багатьох людей. Сходіть з дитиною в бібліотеку і подивіться, як там зберігають книги. Цей ігровий прийом "як у бібліотеці" допоможе привчити дитину до дбайливого ставлення до книги.
2.Дошкільники дуже рано починають проявляти інтерес до історії країни, краю. Якщо в місті є пам'ятники, організуйте до них екскурсії і розкажіть все, що ви знаєте, про те, як вшановують пам'ять загиблих. По нашій країні і по всьому світу можна здійснювати захоплюючі подорожі по глобусу, картах і фотографіях.
3.Запропонувати дитинi збудувати будинок. Коли будинок побудований, пограйте з дитиною в "новосілля", допоможіть розмістити ляльок, зайчиків, ведмедиків. Подивіться, чи міцно побудований будинок, чи красивий, чи зручний для житла.
4.Виховуйте у дитини шанобливо-дбайливе ставлення до хліба. Поспостерігайте за тим, як привозять і розвантажують хліб. Розкажіть, як вирощують хліб, скільки праці в нього вкладено вмести з дитиною посушите залишки хліба, зробіть сухарики.
5.Роскажіть дитині про свою роботу: що ви робите, яку користь приносить ваша праця людям, Батьківщині. Розкажіть, що вам подобається в вашій праці.
6.Повертаючись з дитиною з дитячого саду, запропонуйте пограти в гру "Хто більше помiтить цікавого?". Гра вчить спостережливості, допомагає формувати уявлення про навколишнє. Запропонуйте дитині намалювати, що найбільше сподобалося.
7.Любовь до Батьківщини - це і любов до природи рідного краю. Спілкування з природою робить людину більш чуйним, чуйним. Взимку на лижах, влітку на велосипеді або пішки, корисно відправитися з дитиною в ліс, щоб помилуватися його красою, дзюрчанням струмка, співом птахів. Виховуючи любов до рідного краю, важливо привчати дитину берегти природу, охороняти її.
Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ.
Цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах.
Однак лише ознайомлення із суспільним життям не вирішує завдань патріотичного виховання. Це засвідчив досвід роботи дошкільних закладів у 20-30-ті роки XX ст. Водночас не можна ігнорувати значущості ознайомлення дітей з історією і сучасністю рідної країни, іншими суспільними явищами.
Концепція дошкільного виховання в Україні (1993), сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі та краєзнавчі напрями. На це орієнтують і різноманітні програми дошкільного виховання.
Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам'ятні місця (Тарасова гора у Каневі, Хортиця, заповідник Асканія-Нова тощо). Цій меті підпорядковані заняття «Ми живемо в Україні, ми дуже любимо її», «Пам'ятні місця України», «Рідне місто (село)», «Вулиці нашого міста (села)», «Наш герб» та ін.
Діти мають поступово усвідомлювати, що моральний аспект патріотизму полягає і в розвитку національної економіки (це нові робочі місця, заробітна плата працівникам, доходи бюджету, раціональне використання яких робить життя у рідній країні достойним), і в підтримці національного виробника, і в економічній, господарській порядності власників підприємств, і в розвитку меценатства тощо. Щодо цього педагог може використати приклади з історії і з сучасного життя країни. Доцільним у патріотичному вихованні дітей дошкільного віку є використання творів художньої літератури, в яких ідеться про історію і сьогодення України, життя дітей і дорослих.
До ефективних методів і форм організації патріотичного виховання належать: екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць; розповіді вихователя; бесіди з цікавими людьми; узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та інсценування творів художньої літератури; запрошення членів родин у дитячий садок; спільні з родинами виховні заходи (День сім'ї, свято бабусь тощо); зустрічі з батьками за межами закладу дошкільної освіти, за місцем роботи та ін.
Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства —вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.
Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).
Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.
Сучасні концепції національного виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу.
У Концепції дошкільного виховання в Україні зазначено, що провідними засадами діяльності сучасного національного дошкільного закладу мають бути національна психологія, культура та історія, а також загальнолюдські духовні надбання.
Важливим завданням педагогічної науки і практики є забезпечення етнізації — природного входження дітей у духовний світ свого народу, нації як елементу загальнолюдської культури, позбавленого національної обмеженості та егоїзму. Моральна спрямованість цієї роботи вимагає єдності національного і загальнолюдського у формуванні національної самосвідомості, інтернаціональних почуттів дошкільників. Національне самовизначення особистості (віднесення себе до певної нації, відданість їй, любов та інтерес до всього національного) за такої умови не перероджується в національний егоїзм і негативне ставлення до інших націй, адже людина, яка має високу національну свідомість, поважатиме й інший народ.